Екзит-пол не прижився

Вибори пройшли – з яким результатом поки що не зовсім зрозуміло. Натомість в чергове стало зрозуміло, що екзит-поли в нашій країні не прижилися. Принаймні на місцевих виборах: адже невипадково сумнозвісні «Демократичні ініціативи» не отримали ні від кого грошей на проведення екзит-полу. Ті «точкові» або «шматкові» екзит-поли, які озвучували у вчорашньому нічному ефірі, цікаві лише одним. А саме – історією, яку розповів Савік Шустер, чия студія проводила свій екзит-пол. Він розповів про нову «технологію», яка робить остаточно безглуздою екзит-поли як такі. Все дуже просто: вештається навколо виборчої дільниці народ, який у голосуванні не брав участі (і до дільниці ніякого відношення не має), зате побачивши інтерв'юера (того, хто проводить екзит-пол) мчить до нього з усіх ніг і розповідає, за кого він "голосував". Ось так, та ще й з урахуванням величезного відсотка «невідповідей», і виходять їхні «екзит-поли», на підставі яких потім можна влаштовувати скандал і не визнавати результатів.

Втім, політичній силі відомої пані ніщо не завадило наперед «не визнати» не лише результати виборів, а й екзит-полу. Мовляв, усе сфальшовано, куплено, порушено і так далі. Така вони позиція – позиція, обумовлена передчуттям низьких результатів. А якщо врахувати, що «Батьківщина» начебто перебуває в опозиції, то «відмінок» (або слабке зростання) її рейтингів – це вельми симптоматично, на відміну від «відмінка» рейтингів тих самих регіоналів. Тому відмова визнавати «все підряд» з боку тимошенківців була цілком передбачуваною.

У ситуації незрозумілих результатів доводиться говорити про тенденції. Головна тенденція цих виборів – низька явка. Низька настільки, що офіційно оголошені результати, навіть якщо не будуть сфальшовані, все одно будуть спотворені. Чи набридло народу, чи позначилося те, що чи не вперше місцеві вибори відбуваються без будь-яких супутніх. Умовно кажучи, думка тієї частини виборців, яка прийшла на вибори, не повною мірою відображатиме думку всієї сукупності виборців. І ця «неповнота» заходи на виборах-2010 буде суттєво більшою за традиційне відхилення. Що ж до «фальсифікації» та «невизнання», то тут, судячи з виключно спокійного процесу голосування та поведінки найрізноманітніших спостерігачів, особливих проблем не буде. Незважаючи на «попередні обурення» представників «Батьківщини», для яких позитивна оцінка виборів європейськими спостерігачами була вкрай неприємна (Шкіль, бідолаха, мало не вистрибнув з вишиванки, звинувачуючи депутатів Європарламенту в некомпетентності). До речі, ці панове так активно весь нічний ефір на всіх телеканалах розповідали про те, як фальсифікували вибори у Харкові, що важко їм не повірити. Так, фальсифікували! І спостерігачі це підтверджують! Тільки чомусь усі спостерігачі вказують саме на тимошенківців, як на фальсифікаторів. Саме їхній кандидат у мери Аваков, судячи з повідомлень з виборчих дільниць, змішав вибори з Хеллоуїном…

Привертають увагу ще дві тенденції – які, напевно, слід вважати двома проявами однієї й тієї ж тенденції. Мова про імовірно високий відсоток ультра-націоналістів під керівництвом Тягнибока в галицьких областях – з одного боку. Цей імовірно високий відсоток, звичайно, багато в чому пояснюється тим, що Партія регіонів розраховує витіснити Тягнибоком Тимошенко – всебічна підтримка та «керівництво» «Свободою» з боку «регіоналів» очевидно. Однак це ніяк не змінює того факту, що галицькі регіони охоче голосують за фактичних нацистів. І крім «регіонської» підтримки, це пояснюється природним ухилом у радикалізм. Природною для країни, яка дедалі глибше йде у «подолану» економічну кризу. Однак не можна визнати природним те, що цей ухил здійснюється в правий радикалізм. Адже ультра-націоналісти, як і будь-які праві радикали, просто мімікрують під ліві гасла, які користуються зрозумілою популярністю в кризові періоди. І виходить, що виборці західних областей просто піддалися на зовнішні, начебто «близькі» ознаки, потрапивши на підробку. Бо історія давно довела: праві радикали запозичають у лівих лише гасла. Виконання цих гасел запозичення не підлягає.

А інший бік цієї тенденції – це результати комуністів у східних та центральних областях. При цьому, що досі значну частину комуністичного електорату відтягує на себе Партія регіонів (також «запозичуючи гасла»), комуністи, за попередніми даними, до місцевих рад набирають близько десяти відсотків, посідаючи третє місце. В умовах латентного і явного тиску цей результат заслуговує на увагу. Хоча, звісно, і не є приводом для ейфорії, бо, як і раніше, лівий електорат не мобілізований. Є ще над чим працювати.